(землею тощо)

1) купувати раніше від інших

2) амер. заволодіти державною землею для одержання переважного права на її придбання

3) розм. заволодіти раніше від інших (землею тощо)

* * *

1) купувати або придбати раніше за інших; скуповувати; cл., дiaл. заволодіти державною землею для отримання переважного права на її купівлю; заздалегідь використовувати

2) заволодівати ( чим-небудь) раніше за інших; привласнювати

3) вiйcьк. попереджати, випереджувати; кapт. оголошувати багато взяток

4) заміняти що-небудь

5) cпeц. переривати обслуговування

1. n

1) земля громади; вигін громади

2) (міська) громада

3) право на громадське користування (землею тощо); право на спільне користування (чимсь)

4) необгороджена необроблена земля

2. adj

1) загальний, спільний

2) громадський, общинний; публічний

3) поширений, загальновідомий; загальноприйнятий

4) звичайний; простий, елементарний

5) мат. простий

6) грубий, вульгарний, банальний

7) грам. загальний

* * *

1) общинна земля; общинний вигін

2) icт. ( міська) громада

3) право на громадське користування ( землею); право на спільне користування ( чим-небудь)

4) неогороджена, невикористана земля

5)

1) загальний; спільний (нaпp., про інтереси); спільний, який має спільне походження або джерело

2) суспільний, громадський, общинний, публічний

3) широко розповсюджений, поширений; загальновідомий, загальноприйнятий; звичайний, звичаєвий, простий

4) мaт. простий

5) грубий, вульгарний; простонародний; простий, грубо зроблений; простуватий

6) гpaм. загальний

7) мaт. спільний

8) common woman повія

1) купува́ти рані́ше від і́нших

2) заволодіва́ти рані́ше від і́нших ( землею тощо)

1. n

1) рівень; однаковий рівень; ступінь

2) плоска, рівна горизонтальна поверхня; рівнина; горизонтальна лінія

3) (the level) поверхня землі

4) ватерпас; нівелір

5) вимірювання рівня нівеліром

6) прохід між рядами (в театрі тощо)

7) гірн. горизонт; горизонтальна виробка; штольня

8) дренажна труба (канава)

9) ав. горизонтальний політ (тж level flight)

10) рад. рівень (передачі)

11) прицілювання

2. adj

1) рівний, плоский, плаский; горизонтальний

2) розташований на одному рівні

3) який доходить (піднімається) до країв (по вінця)

4) рівномірний, однаковий

5) урівноважений, спокійний

3. adv

рівно; нарівні, урівень

4. v

1) вирівнювати, робити рівним (гладким), згладжувати

2) приводити в горизонтальне положення

3) нівелювати, вирівнювати; згладжувати відмінності

4) геод. визначати різницю висот

5) зрівняти з землею; стерти з лиця землі

6) збити з ніг; звалити на землю

7) лінгв. зводити кілька звуків до одного

8) говорити правду; висловлюватися відверто

9) націлювати (зброю); спрямовувати (удар проти когось)

* * *

1) рівень

2) площина, рівна горизонтальна поверхня; горизонтальна лінія; (Level) рівнина ( у географічних назвах); горизонтальне положення

3) рівень ( інструмент); ватерпас; нівелір; вимірювання рівня нівеліром

4) ряд (у цирку, на стадіоні)

5) гipн. поверх, горизонт; горизонтальна виробка, штольня; дренажна труба або канава ( у штольні)

6) aв. горизонтальний політ ( flight)

7) paд. рівень ( передачі)

8) icт. прицілювання

1) рівний; плоский; горизонтальний; який знаходиться на одному рівні (перен.); кyл. ( повний) без верху

2) рівний, однаковий; рівномірний; cпopт. рівний (по силі, підготовці)

3) урівноважений; спокійний; рівний; розважливий

1) вирівнювати, робити рівним, гладким ( level off)

2) приводити в горизонтальне положення; наводити ( зброю), націлювати; направляти ( удар); спрямовувати, направляти, кидати (нaпp., погляди)

3) зрівняти з землею, повністю знищити; збити з ніг; звалити на землю

4) нівелювати, зрівнювати

5) гeoд. визначати різниця висот

6) лiнгв. зводити два або кілька звуків до одного

7) cл. ( with) говорити правду; бути відвертим або чесним ( з ким-небудь)

8) sound levelфiз. рівень ( сила) звуку

КУЛЬТУРА ( від лат. culture - обробіток, розвиток, виховання, освіта, шанування) - 1) Історично вихідне значення - обробіток і догляд за землею. 2) Догляд, поліпшення, ушляхетнювання тілесно-душевно-духовних сил, схильностей і здібностей людини, а отже - і ступінь їх розвитку; відповідно розрізняють К. тіла, К. душі і духовну К. (вже од Цицерона йдеться про філософію як К. духу). 3) Сукупність способів і прийомів організації, реалізації та поступу людської життєдіяльності, способів людського буття. 4) Сукупність матеріальних і духовних надбань на певному історичному рівні розвитку суспільства і людини, які втілені в результатах продуктивної діяльності. 5) Локалізоване у просторі та часі соціально-історичне утворення, що специфікується або за історичними типами, або за етнічними, континентальними чи регіональними характеристиками суспільства. В найширшому значенні, зафіксованому ще Віко, К. - це те, що твориться людиною, на відміну від того, що твориться природою. Од XVIII ст. започатковується як розбіжність між К. натуралістичною (коли її витоки вбачаються в незайманій природі людини) та ідеалістичною (К. - це, головним чином, досягнення довершеного морального стану), так і протиставлення К. (як осердя духовних цінностей, зусиль, пов'язаних з внутрішнім вдосконаленням особи) - цивілізації (як чомусь зовнішньому щодо людини, спрямованому на покращення соціального устрою, еволюційний континуальний розвиток суспільства на засадах "розуму" до інтегрального універсалізму). З друг. пол. XIX ст. формується некласичний підхід до К., утверджується ідея її дисконтинуальності (Данилевський, Шпенглер, Тойнбі, Нортроп, Шубарт), відбувається онтологічний поворот в розумінні К. (філософія життя, феноменологія, екзистенцій лізм, антропологія філософська), В результаті планетарний культурно-історичний процес постає вже не як монолітноєдина лінія неухильного сходження, а як поліцентричне і багатолінійне утворення, як сукупність співіснуючих і наступних одна щодо одної К. монадної природи. К. розглядається не лише як певний спосіб і взірець життя, а передусім як особлива реальність, буттєвий вимір унікальності існування різномасштабних індивідів історії - осіб, племен, спільнот, націй, цивілізацій, суспільств тощо. За такого - позбавленого просвітницьких ілюзій, сповненого переживанням історичних екстремумів, трагізмів і втрат - розуміння К. принципово інакше постає співвідношення К. і цивілізації. К. розглядається як синонім локальної цивілізації (напр., у Тойнбі), або ж цивілізація - як пізній етап існування К. - етап її творчого і водночас виснажливого плодоношення (Данилевський), а чи застигання і вмирання (Шпенглер). Нині поряд з традиційними проблемами культурології - про співвідношення природи та К., сутність К., зв'язок К. між собою та з цивілізацією тощо дедалі актуальнішими стають проблеми онтології К., безконфліктного діалогу К., співвідношення масової та елітарної К., соціального і культурного поступу, загальнолюдського, особливого і унікального в розвитку К., К. та контркультури тощо Р. озглядаючи екзистенційно-антропологічні підвалини К., можна визначити її як процес та результат об'єктивації особистісної основи людини задля досягнення внутрішньо-духовної комунікації. К. постає як символічно-комунікативне оформлення особистості у стихії часу. При цьому К. може бути прив'язана до свого часу, а може виходити за його межі, у той екзистенційно-антропологічний простір, що з'єднує різні часи. Такий вихід є виявленням геніальності у К.; у сприйнятті й творенні К. він є результатом граничного напруження людини, її граничного буття. При цьому в К. відбувається зняття граничного напруження, яке виявляється в станах туги, жаху, відчаю, катарсичного переживання.

1. adv

1) унизу; нижче

2) униз

3) далі, нижче

2. prep

1) нижче, під

2) нижче (за рівнем, рангом тощо); за межами

* * *

1) унизу; нижче; униз; нижче за течією; нижче нуля

2) нижче, далі

3)

4) театр. на авансцені

1) місце розташування нижче чого-небудь, під чим-небудь нижче, під

2) положення нижче за рівнем, за рангом нижче

3) нижче ( достоїнства)

4)

1. n

1) рудник; шахта; копальня

2) розріз, кар'єр

3) поклад; пласт

4) скарбниця; джерело (знань тощо)

5) військ., мор. міна; фугас

6) іст. підкоп

7) змова, інтрига

2. v

1) видобувати (руду тощо); розробляти рудник, виконувати гірничі роботи

2) підкопувати, робити підкоп

3) зариватися в землю; рити під землею (про тварин)

4) військ., мор. мінувати, ставити міни

5) висаджувати в повітря

6) підривати (береги), підточувати (фундамент)

3. pron poss. (абсолютна форма; не вжив. атрибутивно; пор. my)

мій, моя, моє, мої; що належить мені

1) заповідальне майно; акт, який закріплює успадкування землі без права відчуження, майорат, майоратне успадкування

2) викликати; містити у собі; тягнути за собою (наслідки, покарання тощо); обмежувати право розпорядження землею; визначати порядок успадкування землі без права відчуження

- entailable

•

- entail liability

1. n

1) кришка, покришка; чохол; футляр; ковпак

2) обкладинка; оправа

3) сховище, укриття; притулок

4) спорт. прикриття; захист

5) перен. покров

6) мисл. нора, лігво

7) ширма; личина; машкара

8) прибор (столовий)у куверт

9) конверт

10) гарантійний фонд

11) страхування

12) авт. покришка

13) лісовий покрив

2. v

1) покривати; прикривати; закривати; вкривати; накривати

2) захищати, прикривати

3) спорт. тримати (закривати) гравця

4) ховати, затаювати

5) оббивати; обклеювати

6) охоплювати, містити в собі

7) страхувати

8) пройти, проїхати (відстань)

9) спорт. пробігти (дистанцію)

10) передбачати (про статті договору тощо)

11) амер., розм. давати в пресу матеріал (репортаж)

12) с.г. злучати, спаровувати

13) сидіти (на яйцях)

14) військ. тримати під обстрілом (під прицілом)

* * *

1) (по) кришка; обгортка; покривало; чохол; футляр, ковпак

2) конверт; обгортка ( бандеролі); упаковка ( посилки)

3) палітурка; обкладинка

4) притулок, укриття; прикриття, "дах" ( для розвідника); cпopт. прикриття, захист

5) покрив

6) пoeт. (of) покривало, покрив

7) лісовий покрив, полог лісу; бoт. покрив насінного зачатка або насінини

8) миcл. нора, лігвище

9) личина, маска

10) ( обідній) прибор, куверт

11) = cover charge

12) кoм. гарантійний фонд

13) страхування

14) гeoл. покривні породи

15) aв. покришка

16) миcт. заміна; виконавець з другого складу

1) покривати, закривати, накривати (тж. cover up); покривати (голову, плечі); укривати

2) прикривати, охороняти, захищати; cпopт. тримати, закривати, прикривати ( гравця)

3) (тж. cover up) ховати, приховувати; ( for) покривати, вигороджувати; знаходити виправдання

4) refl покрити, увінчати ( славою); заплямувати ( ганьбою)

5) ( with) покривати, обдавати (пилом, брудом)

6) оббивати; обклеювати

7) покривати; поширюватися; розстелятися

8) покривати, охоплювати; стосуватися

9) ( for) заміняти, підміняти ( відсутнього працівника)

10) миcт. заміняти ( іншого виконавця)

11) тримати під наглядом

12) пройти, проїхати ( відстань); cпopт. пробігти дистанцію

13) висвітлювати в пресі

14) передбачати (про інструкції, пункти, статті договору)

15) кoм. забезпечити покриття ( грошове); покривати ( видатки)

16) страхувати

17) кapт. покривати, крити

18) прийняти парі; поставити ( при укладенні парі)

19) c-г. спаровувати, злучати

20) сидіти ( на яйцях)

21) тримати під прицілом; вiйcьк. тримати під обстрілом

1. n

1) поет. вечір, надвечір'я

2) парне число

3) ціле число

2. adj

1) рівний, гладкий (про поверхню тощо)

2) рівномірний; рівний

3) на одному рівні, урівень (з чимсь)

4) однаковий, такий же, той самий

5) паралельний

6) урівноважений

7) справедливий, чесний

8) цілий (про число)

9) парний (про число)

10) точний

3. adv

1) навіть

2) навіть ще

3) саме, якраз

4) рівно, рівномірно, регулярно

5) у повній відповідності

6) друк. у підбір

4. v

1) вирівнювати; згладжувати, робити рівним (гладким)

2) рівняти, прирівнювати; ставити на одну дошку; вважати рівними

3) порівнювати; зіставляти

4) підбивати підсумок, підраховувати

5) рівнятися (чимсь — in)

* * *

1) парне число

2) ціле число

1) рівний, гладкий

2) рівний, рівномірний

3) рівний, однаковий; такий самий

4) на одному рівні, урівень; паралельний

5) урівноважений; який розквитався, який розрахувався

6) справедливий, чесний

7) парний

8) цілий ( про число); точний

9) пoлiгp. увесь

1) навіть; ( навіть) ще ( при порівнянні)

2) посил. саме, точно

3) пoлiгp. в підбір

1) вирівнювати, згладжувати, робити рівним, гладким (тж. even up); вирівнюватися (тж. even out)

2) пepeв.; aмep., дiaл. рівняти, прирівнювати, ставити на одну дошку; робити або вважати рівними

3) eк. зрівняти; нівелювати

4) aмep. (on) відплатити, помститися

1. n

1) земля; поверхня землі; ґрунт

2) ділянка землі

3) pl сад; парк

4) pl ділянка землі навколо будинку

5) дно моря

6) спортивний майданчик

7) місцевість, область, район

8) полігон; аеродром; плац

9) фон, тло; ґрунтовка; фунт

10) підстава, мотив, причина

11) тема, предмет (розмови тощо)

12) pl осадок, гуща

13) недоїдки

14) фундамент

15) основний принцип

16) pl основи, зачатки

17) основоположна частина

18) ел. заземлення

19) театр. партер

20) текст. основа

2. adj

1) мелений, молотий; подрібнений

2) притертий; пришліфований

3. v

1) сісти на мілину

2) мор. примусити викинутися на берег

3) ав. приземлятися

4) примусити приземлитися

5) перешкоджати відривові від землі

6) класти (опускати) на землю

7) ґрунтувати (на чомусь), обґрунтовувати (чимсь)

8) навчати основ (предмета)

9) ел. заземлити

10) міздрити (шкіру)

11) буд. закласти основу (фундамент)

4. past і p.p. від grind

* * *

1) земля, поверхня землі; ґрунт, земля

2) ділянка землі; pl сад, парк, ділянка землі навколо будинку; майданчик, площадка; спортивний майданчик (тж. sports ground); football ground футбольне поле

3) місцевість, область, район; висота

4) фон; ґрунт, ґрунтовка; офортний лак; жив. план

5) підстава, причина, мотив

6) предмет, тема (розмови, дослідження)

7) pl осад, гуща; рідко залишки їжі

8) icт. фундамент; основний принцип; pl засади, начала, основи; основна, основоположна частина

9) миcл. нора

10) eл. заземлення

11) мyз. граунд, остинатний бас

1) наземний; який тримається низько над землею

2) аеродромний

1) сісти на мілину; посадити на мілину; мop. змусити викинутися на берег або приткнутися до берега

2) aв. приземлятися; змусити приземлитися; перешкоджати відриву від землі

3) класти, опускати на землю

4) базувати, обґрунтовувати

5) (in) навчати основам ( предмета)

6) eл. заземлювати

7) cпeц. ґрунтувати; міздрити ( шкіру)

8) бyд. покласти підмурок

9) відстороняти від польотів ( пілота); відчисляти з льотного складу; позбавляти прав водія; не дозволяти ( підліткові) водити автомобіль; відчисляти з флоту; не дозволяти виліт; не дозволяти старт ( космічного корабля)

1) мелений, товчений, подрібнений

2) матовий, матований

3) = ground-in

1. n

1) положення, розташування (чогось)

2) напрям

3) обриси (берега); рельєф

4) мор. спуск (троса)

5) розм. рід занять; фах, робота

6) коротка пісенька (балада); короткий ліричний вірш

7) спів пташки

2. adj

1) світський, мирський; недуховний, нецерковний

2) непрофесіональний

3) карт. некозирний

1. v (past і p.p. laid)

1) класти, покласти

2) прокладати, закладати (кабель тощо); установлювати

3) лягати

4) повалити; прибити, прим'яти (посіви)

5) битися об заклад; пропонувати парі

6) відбуватися

7) вкривати, накривати, застилати

8) накрити на стіл

9) ставити (пастку); влаштовувати (засідку)

10) нестися, класти яйця

11) накладати (штраф)

12) покладати (надії)

13) надавати (значення)

14) викладати, подавати (факти)

15) заспокоювати; розвіювати (сумніви)

16) сукати, вити (канат)

17) мор. прокладати (курс)

18) приписувати (вину); обвинувачувати

19) доводити до певного стану

2. past від lie III

* * *

1) положення, розташування ( чого-небудь); мop. спуск ( троса)

2) cл. рід занять, професія, робота; план, намір

3) коханка; коханець; злягання

4) мop.; cпeц. частка в підприємстві ( у китобійному промислі)

5) c-г. несучість; яйцекладка

1) класти, покласти; лягати; класти певним чином

2) встановлювати; розробляти

3) прокладати, закладати

4) повалити, звалити; (into, on) накидатися; ( about) розмахувати чим-небудь; прим'яти, прибити

5) pass поміщати; переносити ( дію)

6) пропонувати парі, битися об заклад; робити ставку ( на перегонах)

7) покривати ( килимом); накладати ( фарбу)

8) накривати ( на стіл); закладати дрова, вугілля ( у камін)

9) ставити ( пастку); влаштовувати ( засідку); aмep.; cл. ( for) підстерігати кого-небудь ( у засідці)

10) класти ( яйця), нестися; eнт. відкладати ( яйця)

11) накладати (штраф, покарання); покладати ( зобов'язання); приписувати ( провину)

12) покладати ( надії); надавати ( значення)

13) викладати, представляти ( факти); ставити ( питання); заявляти ( претензію)

14) розсіювати ( сумніви); заспокоювати; виганяти ( злих духів)

15) вити, сукати ( канат)

16) мop. прокладати ( курс)

17) переспати (з жінкою; to get laid, " трахнути").

18) to lay oneself open відкритися для удару ( бокс)

1) світський, мирський; не духовний; який не має чернечого сану

2) непрофесійний

1) руйнувати вщент; зносити

2) перен. повалити, вирвати з коренем; вигнати

3) викреслювати; стирати, згладжувати

4) ковзнути по поверхні (про кулю тощо); подряпати; ледь зачепити

5) зскрібати, зістругувати

* * *

1) руйнувати; зносити; скидати, звергати, виривати з корінням; виганяти

2) викреслювати, стирати; згладжувати, викидати

3) ковзати по поверхні ( про кулю); ледь зачіпати; подряпати, дряпнути

4) зскрібати, зіскрібати; зістругувати

Геракліт з Ефеса (бл. 540 - 475 до н. е.) - давньогрецьк. філософ. За глибину та неоднозначність думок, висловлюваних часто-густо в притчах, насичених метафорами та алегоріями, в оповідях, загадках, хитромудрих образах і поняттях, отримав прізвисько "Темний". За трагічний песимізм думок Г. ще називали "філософом, що плаче". Збереглося понад 150 фрагментів з його творів, які пізніше були зібрані в єдиний твір "Про природу". За іншими свідченнями, цей твір мав назву "Музи", "Про державу" та ін. Тлумачення багатьох фрагментів є і зараз неоднозначним. За традицією Г. зараховується до натурфілософської іонійської школи, хоча його натурфілософія має дещо позірний, метафоричний характер Н. а відміну від попередників (Фалеса, Анаксимандра, Анаксимена), Г. значно чіткіше виокремлює з-поміж фізичних, астрономічних, економічних та інших питань власне філософські, а саме: логосу, єдиного і множинного, єдності і боротьби протилежностей, сталого та плинного, монархії та демократії, видатної особи й натовпу, аскези і гедонізму тощо Н. авіть крізь нечисленні тези Г., що дійшли до нас, прозирає одна з перших філософських систем, що спромоглася через тисячоліття й донині зберегти свою життєздатність, інтелектуальну звабу та вплив. Першопочатком усього сущого Г. вважав вогонь - стихію, яка стародавнім грекам уявлялася найрухливішою, найлегшою і найтоншою (порівняно із землею, водою й повітрям). Усе, як полум'я у горінні, народжується зі смерті чогось іншого; всі речі, через ущільнення, або ж з'являються з вогню, або у нього ж, через розрідження, повертаються. Весь цей Космос - "довіку був, є й буде вогонь вічно живий". Він той самий для всіх, його не створив ніхто ані з людей, ані з богів.

Мірчук, Іван (1891, Стрий - 1961) - укр. філософ. Закінчив Віденський ун-т. Докт. філософії (1914). Від 1921 р. - викладач, в 1947 - 1948, 1950 - 1961 рр. - ректор Українського Віденського ун-ту (Прага - Мюнхен). Від 1954 р. - наук, співр. Ін-ту вивчення СРСР (Мюнхен), редактор ж. "Sowjetstudien". Член Української Вільної Академії, чл.-кор. Баварської АН. Один із провідних організаторів укр. науки в діаспорі. Спеціалізувався в галузі грецьк. етики, з кін. 20-х рр. у центрі його уваги - вивчення специфіки світогляду слов'ян, передовсім українців. До рис світогляду слов'ян відносив "погорду" до "абстрактних теорій", тяжіння до "філософії життя", містицизму, месіанізму. Укр. світогляд, або "українську душу", за М., характеризує домінування етики в філософії, тісний зв'язок із землею ("український антеїзм"), персоналізм, конкордизм, "свідомість посланництва" тощо.

[br]

Осн. тв.: "Історія грецької етики" (1922); "Основні проблеми і засади слов'янської філософії" (1930); "Українська культура у її історичному становленні" (1944).

ПРАКТИКА ( від грецьк. πρακτικά - справа, діяльність, учинок) - поняття, що характеризує особливий різновияв активності людського світовідношення, філософське витлумачення котрого тяжіє або до універсалізму (коли П. поєднує учинково-моральнісні, пізнавальні та етичні характеристики), або до локалізації чуттєво-матеріального (що спричиняє занижену оцінку П.). Спробу поєднати окреслені характеристики П. здійснив марксизм, де чуттєво-предметна, цілепокладальна діяльність суспільної людини з освоєння й перетворення природних та соціальних сил постає як предметна основа формування людини, онтологічний стимул розвитку її творчо-духовних здатностей, у т.ч. й пізнання. Самовідособлення людини серед сущого у процесі антропосоціогенезу обертається згодом тяжінням до експансії у довколишню дійсність, котра сприймається переважно як об'єкт людських зазіхань Д. аному типові світовідношення притаманний антропоцентризм, який супроводжується гіперактивізмом і титанізмом, прагненням до щобільшого панування над Землею (зокрема, завдячуючи прогресуючій технізації). Через надмірне протиставлення суб'єкта об'єктові П. є найбільш концентрованим втіленням здатності суспільної людини до виокремлення з природи, граничним виявом якого стали "сутнісна безпритульність новоєвропейської людини" (Гайдеггер) та глобально-екологічні проблеми сучасності С. пробами осягнути цю суперечливість П. просякнуто багато різновидів посткласичної західної філософії (уявлення про практичну зумовленість інтелекту Вергсона та прагматистів; про "інерціальні" властивості П. - Сартра та представників Франкфуртської школи; про кризу новоєвропейського гуманізму - Ніцше, Гайдеггера, Фуко та ін.; про самовичерпаність антропоцентризму - Гьосле, Ионаса тощо). Ще німецькою класичною філософією зафіксовано таку фундаментальну рису П., як здатність поєднувати всезагальність та безпосередність світовідношення. Вона визначає форму, притаманну практичній життєдіяльності людини. Але людинокреативний потенціал її залежить од змістовного наповнення - від взаємодії різних складових предметного змісту П. Цей зміст не є тотожним ні матеріально-речовинним компонентам трудової діяльності, ні уречевленим виявам суспільних відносин Н. езвідний він також і до матеріально-перетворювальних властивостей світовідношення. У найзагальнішому виявленні він концентрує смислову націленість останнього. Під "знаряддєвістю", у руслі котрої світ постає перед суб'єктом життєдіяльності лише як засіб, розуміється одвічна комунікативність предметного змісту Π. - здатність універсалізувати будь-який знаряддєвий вплив на довколишню дійсність, доводячи його до рівня всезагального способу предметно-матеріального освоєння людиною світу. Отже, комунікативність є тим шаром предметного змісту П., котрий уможливлює тип раціональності людського ставлення до світу, коли останній стає не тільки об'єктом маніпуляцій з боку діючого суб'єкта, а й самоцінністю, що має бути не лише перетворена відповідно до устремлінь суб'єкта світовідношення, а й освоєна людиною. Таким ідеалом новоєвропейського гуманізму наснажені найбільш масштабні філософські уявлення про П., предметний зміст якої сягає сфери свідомості, самосвідомості, а отже, духовного забезпечення практичної життєдіяльності людини. Розузгодженість між перетворенням та освоєнням світу - чи не найфундаментальніша колізія П. Концентрований вияв її - гіперактивістська зорієнтованість світовідношення, деградація останнього до "знаряддювання", коли нехтують самоцінністю різновидів буття, що потрапили в орбіту людських зазіхань. Із поступом техногенізації світовідношення "знаряддювання" підминає під себе і матеріально-предметну діяльність, і міжлюдські взаємини, і пізнавальну активність, спрямовуючи її на убезпечення всевладдя людини. Остання, зрештою, і сама стає знаряддям власного панування, "засобом для втілення власних проектів" (Гайдеггер) В. ідчуттям того, що не інструментальність (маніпулятивність), а комунікативність є осердям предметного змісту справді людського ставлення до світу, наснажений інтенсивний розвиток західноєвропейської філософської думки 60 - 70-х рр. Погляд на комунікативність як на останнє підґрунтя і свідомості, і пізнання, і суспільного буття, і екзистенції пов'язаний із протиставленням двох визначальних типів раціональності: "інструментальної" та "комунікативної" - діалогічної, націленої на тотальне взаєморозуміння, убезпечуване досвідом особистої причетності суб'єкта світовідношення до унікальних форм життя (Вебер, Апель, Габермас, Бубер, Больнов).